Скарбниця педагогічного досвіду

Лише творчий вчитель

може бути джерелом

успіху своїх вихованців

В.Сухомлинський

У час розбудови української національної школи проблема формування активної творчої особистості є досить актуальною. Центральною  фігурою навчально-виховного процесу є вчитель.

Педагогічна професія - особлива, її не можна порівняти з жодною іншою. Вона специфічна й має багато особливих компонентів, якими характеризуються педагогічні здібності.

Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато років працює з дітьми, неодноразово над цим замислюються. Учитель — це хто? Людина, яка дає конкретні знання, чи людина, яка взяла на себе величезне завдання — виховувати людей? Багато хто знає, що учні не люблять, щоб їх виховували. Учителів, які силоміць виховують, вони не люблять. Виходить, урокодавач? Але й суто урокодавачів діти також не люблять. Щоправда, менше. «Не лізе до тебе в душу. Навчає. Навчає добре. Що ще треба?» Так відповідають вони. То хто ж такий учи­тель? Майстер!

Учитель — це лікар, лікар-психолог, лікар-діагност — зцілитель дитячих душ.

Учитель — це екстрасенс. Він мусить вміти заворожувати своєю мовою, переконувати всіма своїми діями, захо­плювати, підкорювати своїй меті слухачів. А учні в нас переважно, як і раніше, слухачі...

Учитель — це священнос­лужитель, бо він уселяє віру в життя, торжество людського добра та в милосердя і співчуття, віру в неповторність і особливе призначення кожної людини.

Учитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить виправлення в свою діяльність.

Учитель — це громадянин, патріот у своїй небайдужості до всіх подій, що відбуваються в житті.

Учитель — це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя й розмірковує над його секретами.

Учитель — артист? Ні. Хіба ж він грає роль учителя? Ні, це його життя...

Учитель — режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.

Учитель — керівник? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.

Учитель — інтелігент! Він мусить бути інтелектуалом, не зацькованим міністерськими інструкціями і до­гмами, а таким, який не лише знає їх, а й уміє творчо опрацювати і збагатити філософією життя.

Учитель — це людина, яка має ґрунтовні знання не лише свого предмета.

Учитель — це чорнороб, який не соромиться виконувати з дітьми будь-яку роботу — фарбувати, ремонтувати, лагодити...

Учитель — це людина, зі своїми слабостями, дивацтвами, стражданнями...

Як би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти кожного учня, а учні поважали життя кожного вчителя!..

Як би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, особливо зараз, він особистість, за якою підлітки пе­ревіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто допомагає прозріти цим молодим шукачам, самовпевненим підліткам.

Учитель — це і батько, і мати для багатьох. Нехай не щомиті, а в одну секунду, лише раз під час нетривалої бесіди, він зможе дати те, що шукає юна ще людина...

Учитель — це образ, створений століттями і тому шанований усіма. Усі чекають від людини цієї професії саме вчительства!

Учитель — це Майстер. Майстер слова, Майстер звуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань...

Саме від його професійної підготовки, кваліфікації творчої майстерності залежить організація навчання, ефективність кожного уроку. Чим більше ми розвиваємо й удосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими стаємо для своїх вихованців, тим вагомішим стає наш внесок у спільну діяльність.